Партисипативне мистецтво в сучасному культурологічному дискурсі

Abstract

У дослідженні осмислюється партисипативне мистецтво як значущий прояв сучасної культурної динаміки, що трансформує уявлення про авторство, глядацьку позицію та межі між митцем і аудиторією. Вивчено витоки та розвиток партисипативних практик на перетині авангардистських ідей та пізніших концептуальних зрушень. Центральною теоретичною рамкою дослідження постає концепція реляційного антагонізму Клер Бішоп, яка акцентує увагу на конфлікті, дискомфорті й напрузі як продуктивних чинниках у мистецтві взаємодії. Розглянуто також пов’язані теорії присутності (Г. У. Ґумбрехт), соціального й просторового поворотів (А. Лефевр, П. Бергер, Т. Лукман, Д. Брахман-Медик), що поглиблюють розуміння партисипації як способу трансформації простору, досвіду та соціальної взаємодії. На емпіричному рівні проаналізовано низку партисипативних проєктів у вітчизняному та міжнародному контекстах. Подана проєктна мапа демонструє багатозначність і поліфонічність партисипативного мистецтва як простору естетичної, соціальної та політичної взаємодії. Таким чином, партисипативне мистецтво постає потужним інструментом формування нових естетичних категорій, а також механізмом зміцнення соціальних зв’язків, репрезентації ідентичностей та активізації критичного культурного мислення.