Тілесність як прояв національної інтонації у сучасному українському естрадному вокальному мистецтві

Abstract

Розглянуто феномен тілесності як прояв національно інтонації та засіб ідентифікації національної самобутності, спосіб уникнення стандартизації виконання у сучасному українському естрадному виконавстві. Поняття «інтонація» у сучасному вокальному мистецтві трактується не лише як звуковисотність, інтонування, але і як фундаментальне культурне явище, ядро музичної виконавської майстерності, в основі якого наявна тілесна детермінанта. Поняття тілесності розглянуто в естрадному вокальному виконавському мистецтві як комплексне поняття, результат синергетичного взаємовпливу вокалу, вербальної мови, тілесної пластики та руху. Обґрунтовано важливу роль тілесної інтонації у формуванні культурної національної ідентичності виконавця. Висвітлено основні аспекти метаморфоз тілесної інтонації у сучасному естрадному співі, трансформацію тілесного образу українського естрадного співака від часів СССР до сьогодення. Проаналізовано позитивні та негативні аспекти глобалізації та американізації, зокрема досліджено наслідки та вплив інтеграції світових вокальних методик. З метою відслідкувати і виокремити основні диференціатори національної тілесної інтонації в українському сучасному естрадному вокальному виконавстві проведено порівняльний аналіз інтерпретації пісні Володимира Івасюка «Я піду в далекі гори». Обґрунтовано необхідність адаптації світових методик до української національної вокальної естрадної традиції. Доведено важливість подальшої розробки українських сучасних естрадних вокальних методик, що базуватимуться на національному матеріалі. Висвітлено практичні аспекти застосування знань про тілесну інтонацію у професійній діяльності сучасного естрадного українського співака. У підсумку дослідження відкриває нові шляхи для збереження національної тілесної інтонації у конкурентоспроможному українському естрадному виконавстві