Французька фаготна дидактика ХVIII століття: етапи становлення

Abstract

У статті висвітлюється процес становлення французької фаготної дидактики у другій половині ХVIII століття. Основна увага зосереджена на аналізі конструктивних особливостей чотири- та п’ятикланного фагота, а також основних елементів технології гри на інструменті, представлених у публікаціях в «Енциклопедії» Д. Дідро і Ж. Л. Д'Аламбера, статті П’єра Кюньє «Фагот – нащадок гобоя, або просто фагот» і франкомовному варіанті трактату Й. Й. Кванца «Досвід настанов з гри на флейті траверсо». Розкриваються ключові питання загальної постановки інструмента і амбушура під час гри, аплікатури та діапазону фагота, окремих елементів виконавської технології. Здійснюється порівняльний аналіз праць Й. Й. Кванца та П. Кюньє і показано їх значення для формування фаготної дидактики ХVIII століття. Виявлено вплив Й. Й. Кванца на теорію виконавства П. Кюньє. Метою статті є дослідження початкового етапу становлення французької фаготної дидактики другої половини ХVIII століття і визначення ролі П’єра Кюньє у процесі формування теоретичних засад виконавства на інструменті. Порівняльний аналіз першоджерел дав змогу в хронологічній послідовності простежити початковий етап становлення теорії і практики гри на фаготі. В «Енциклопедії» Д. Дідро і Ж. Л. Д'Аламбера були вперше детально висвітлені конструктивні особливості чотириклапанного фагота, його аплікатура і діапазон та елементарні основи гри на інструменті. Й. Й. Кванц як виконавець-мультиінструменталіст, зосереджуючись на питаннях амбушура і артикуляції у грі на близьких за принципом звуковидобування фаготі і гобої, розширює загальні уявлення про виконавську технологію на інструментах і аналізує їх специфічні особливості та відмінності між ними. Значним досягненням П. Кюньє стало детальне розкриття технологічних і художніх аспектів виконавства на фаготі. Спираючись на теоретичні засади виконавської естетики Й. Й. Кванца, власний виконавський та педагогічний досвід він створює фундаментальні основи французької фаготної дидактики і визначає основні напрямки для її подальшого розвитку. Вагомий внесок П. Кюньє в теорію і практику гри на фаготі був високо оцінений за межами Франції, що підтверджує переклад його статті на німецьку мову