Musician style: dialectic and polylectic of performing creativity

Abstract

The purpose of the article is to understand the perfection of the professional and creative aspirations of the performing musician in the performing arts. The methodology of the study is based on the psychophysiological approach as the topic determines the search for a tandem of intellectual and technological actions of the performing musician and the possibilities of volumetric, objectively emotional, psycho-physiological interpretational thinking. The methodological core of the study was an integrated system approach defined by the multi-level nature of such areas of scientific understanding of creative aspects as performance, ethics, aesthetics, psychology, philosophy. The scientific novelty consists in the review of the interpretative thinking of the performing musician in the dialectical awareness of specificity, which has a direction from the general – to the individual and the individual – to the holistic approach. Conclusions. The search for performance expressions means is linked to the intellectual and sensual potential and professional experience of the performer. The performing technology of the stylistic independence of an interpretative search of the performing musician is directed to the details of perception, sensation, understanding, formation and transformation inherent only in this particular individual and is the basis of the concept of an individual style. To some extent, the performing style of a particular performing musician can be considered an integral part of the historical process of style formation as an artistic phenomenon characteristic of a certain nation and era. Knowing the existence of a common style of the epoch and the stylistic qualities of individuals, who by their achievements formed these styles, we define the following: the performing style as an objective phenomenon is a form (the formation of the concept itself in certain time periods) and as a subjective phenomenon – content (creator-performer). This determines the prospect of their consideration from the point of view of music-performing practice and its content-stylistic features.

Мета роботи полягає в усвідомленні досконалості професійно-творчих спрямовувань музиканта-виконавця у музичновиконавському мистецтві. Методологчні засади дослідження грунтуються на психофізіологічному підході, оскільки тема обумовлює пошук тандема розумово-технологічних дій музиканта-виконавця і можливостей програмно-об‘ємного, об‘єктивноемоційного, психофізіологічного інтерпретаційного мислення. Методологічним ядром дослідження став комплексний системний підхід зумовлений багаторівневою природою таких напрямків наукового розуміння мистецьких питань, як виконавство, етика, естетика, психологія, філософія. Наукова новизна полягає в розгляді інтерпретаційного мислення музиканта-виконавця в діалектичному усвідомленні специфіки, що має спрямування від загального − до окремого і окремого – до цілісного. Висновки. Пошук виконавських виражальних засобів обумовлений інтелектуально-почуттєвим потенціалом та професійним досвідом виконавця. Виконавська технолігія стильової незалежності інтерпретаційних пошукувань музиканта-виконавця спрямовується на тонкощі сприйняття, відчуття, розуміння, утворення і перетворювання, притаманні тільки даній окремій особистості і є основою поняття індивідуальний стиль. Виконавський стиль тієї чи іншої особи музиканта-виконавця певною мірою можна вважати складовою частиною історичного процесу формування стилю як художнього явища, характерного для певної нації та епохи. Знаючи існування загального стилю епохи та стильових якостей окремих особистостей, що своїми здобутками утворювали ці стилі, визначаємо наступне: виконавський стиль, як об'єктивне явище є форма (утворення самого поняття в певних часових просторах) і як суб'єктивне явище – зміст (творець-виконавець). Це визначає перспективу їх розгляду з точки зору музичновиконавської практики та її змістовно-стильових особливостей.