Психічна саморегуляція у процесі викладання сценічного руху в акторів: методичні рекомендації на основі власного досвіду

Abstract

У даній статті, пропонується методичне викладання сценічного руху, яке надає можливість ознайомитись з головними принципами унікального по своїй ефективності сценічного мистецтва, що включає в себе безліч невідомих, але незамінних «хитрощів», підказаних природою та життєвим досвідом, знанням в області механіки, анатомії, фізіології й інших наук. Це один з варіантів вирішення актуальної, непростої проблеми пізнавальної мистецької діяльності студентів. Засобом формування важливих сторін психічного та пластичного життя, емоційної сфери, образного мислення, художніх і творчих здібностей у студентів, виховується й розвивається творча особливість. У методиці викладання сценічного руху неможливо цілком дати пояснення на все, розібрані лише основні принципи на деяких прикладах. В курс навчання входить спеціальний лікувальний розділ і багато чого іншого, відкривається шлях до внутрішнього розуміння основ сценічного руху. Але якщо правила, що написані на папері, не перейшли в вашу душу, то всі подальші зусилля можна вважати даремними. Ініціатива та творчість – ваші союзники. Важливою складовою постає розкриття власного досвіду у сфері навчання акторів мистецтву поєднання хореографії та співу. Саме фізична витривалість, систематична робота над собою постає основою індивідуума з однієї сторони. З іншої, всі фізичні елементи повинні певною мірою супроводжуватись співом та чіткістю вимови, що є не просто і потребує постійного двохфункціонального тренінгу. Такі компоненти вбирають і психологічну властивість, котра проявляється у стійкості та розумінні того що актор втілює своїми рухами, перевтілюючись на персонаж і поєднуючи різні акробатично-хореографічні жести зі співом, й паралельно перебуваючи в образі. Саме такі ключові деталі контролює саморегуляція психологічної стійкості актора, його професійну підготовку та здатність до перманентної творчої діяльності.