Локальна ідентичність Покуття (Галичина) в культурному просторі України

Abstract

Дисертація присвячена дослідженню регіональної ідентичності, зокрема Покуття (Галичини), що постає особливо актуальною в крос-культурних сучасних умовах, коли спостерігається стійкий розклад національних меж та змішення культурних кодів. В цьому контексті, локальні культури та їх ціннісні ментальні маркери набувають принципово нового розуміння, оскільки вони стають важливим компонентом культурного розмаїття, що формує сучасні суспільні образи. Дане дослідження є цінним не лише з огляду вияву регіональної автентичності Покуття, а й тому, що артикулює проблему подолання світоглядних зіткнень та протистоянь різних регіонів України. Спостерігається, що у полікультурному світі, де існує надзвичайно велика кількість культурних впливів та сфер взаємодії, збереження локальної ідентичності стає важливим завданням для будь-якої соціальної групи. Це стосується не лише історичних, але й духовних, мовних, ментальних та національних аспектів ідентичності. Дослідження регіону Покуття, як прикладу некласичного «культурного локусу», має велике значення для розуміння цього явища, оскільки воно дозволяє розглядати конкретний регіон в контексті глобальних процесів і зрозуміти, як ця локальна культура взаємодіє зі світовими культурними течіями. Дане дослідження в межах культурологічної регіоналістики зумовило багатогранний підхід до аналізу культурних феноменів та процесів. Культурологічна регіоналістика як ключовий методологічний принцип дослідження включає різні методи та підходи, які дозволяють вивчати культурну специфіку різних регіонів та їх взаємодію з іншими культурами. Особливу увагу приділено збереженню культурної спадщини регіону, формуванню національної свідомості та ідентичності. Аналіз культурних особливостей різних регіонів дозволив виявити спільні риси і відмінності, а також з'ясувати, як культури взаємодіють і впливають одна на одну. Це важливо для пізнання сутності культурних явищ та їх динаміки в умовах глобалізації. Окрім того, вивчення полікультурності, а саме взаємодії різних культурних традицій та їх змішання в регіоні, сприяє глибшому розумінню культурного контексту даного регіону та можливим шляхам його подальшого розвитку. В дослідженні проаналізовано концепцію «ідентичності» Е. Еріксона в контексті складного, багаторівневого конструкту, що включає індивідуальну, персональну і соціальну складові. Здійснено екстраполяцію даної концепції ідентичності на прикладі локальної ідентичності території Покуття, розглядаючи різні рівні цієї ідентичності, пов'язані з географією, історією та соціокультурними аспектами регіону. Аргументовано зв'язок між індивідуальним розвитком і розвитком суспільства у концепціях вітчизняних дослідників В. Ляха та Л. Хашиєва щодо кризи ідентичності на індивідуальному та історичному рівнях. Таким чином, досліджено концепцію ідентичності та її різні аспекти, а також її застосування до розуміння локальної ідентичності та кризи ідентичності в контексті розвитку і становлення особистості і суспільства. Розглянуто значний внесок в дослідження ідентичності та національного самоствердження в контексті Покутського краю та внесок українських вчених у розвиток цієї теми. Підкреслено ціннісну складову вчених, таких як Олександр Потебня, Микола Козловець, Руслана Демчук, Тарас Лильо, Михайло Степико та Лариса Нагорна у дослідженні ідентичності та її формування. Кожен із них досліджує різні аспекти ідентичності, від історичної пам’яті до впливу комунікацій до та соціокультурних стереотипів. Загальний контекст даних досліджень полягає в тому, що ідентичність розглядається як культурний феномен, який формується під впливом історичної пам'яті та специфіки територіального простору, особливо у регіональному контексті Галичини. Такий підхід підкреслює особливу важливість культурологічного аспекту в дослідженні ідентичності. У рамках культурологічної регіоналістики аргументовано концепцію ідентичності Дж. Міда як соціального продукту, що формується завдяки взаємодії між індивідами та відображає внутрішні та зовнішні аспекти особистості. Дослідження концепції ідентичності Дж. Міда в соціальному контексті дозволило виокремити різні аспекти і форми ідентичності та їх вплив на поведінку та взаємодію індивіда в регіональному соціумі, в даному контексті Покуття (Галичини). Досліджено питання соціальної ідентичності в контексті регіонів Покуття, Гуцульщини та Галичини. За моделлю соціальної ідентифікації, розробленою А. Тайфелем і Дж. Тернером, розглядається проблема подолання кризи соціальної ідентичності та досягнення ідентичностей за допомогою різних стратегій, таких як соціальна мобільність, соціальна творчість і соціальна конкуренція. У контексті Покуття, Гуцульщини та Галичини проаналізовано діючі конфлікти і конфліктогенні фактори, які впливають на ідентичність і сприяють розділенню між різними групами на цих територіях. Зокрема, зазначається, що навіть на малих етнокультурних масштабах дихотомія «Ми – Вони» залишається актуальною і може вести до негативної ідентифікації мешканців сусідніх просторів одне до одного. Розглядаючи культуру регіону Покуття та Східної Галичини, усвідомлено концепцію ідентичності, розроблену британським соціологом Е. Гідденсом, в якій зроблено акцент на тому, як поняття «ідентичності» та «самоідентичності» застосовуються щодо розуміння і аналізу ментальних особливостей та соціокультурної ситуації в даному регіоні. Ця концепція може використовуватися для розуміння того, як жителі регіону Покуття взаємодіють зі своєю культурною спадщиною та соціальними нормами. Загалом, дана концепція ідентичності соціокультурного контексту регіону Покуття та Східної Галичини підкреслює власну складність і динаміку в цьому регіоні, а також важливість рефлексії та соціальної ідентичності для жителів краю. Використано ідеї А. Кардінера, який запропонував концепцію «базової персональної структури» для аналізу формування особистості та регіональної ідентичності. За допомогою концепції «базової персональної структури» проаналізовано, як соціальний досвід, характерний для певної соціокультурної системи чи регіону, впливає на формування особистості. Ця концепція має важливе значення для регіональної ідентичності, оскільки вона допомагає розуміти, які особливості характеру та поведінки характерні для жителів певного регіону і які чинники впливають на формування цих особистісних рис. Таким чином, концепція «базової персональної структури» в контексті регіоналістики допомагає розглядати взаємозв'язок між культурним спадком, ідентичністю і особистісним розвитком в різних регіонах. На основі праць Е. Гофмана виокремлено поняття «стигматизації» та утворення негативних стереотипів стосовно тих, хто не відповідає загальноприйнятим нормам в межах певного простору. Також зазначено важливість культурологічного підходу до дослідження проблеми локальної та регіональної ідентичності, зокрема ідеї «присутності Іншого» (М. Мерло-Понті) в самоідентифікації акторів та їх загальної культури через «Іншого». Наведено приклад українського населення Покуття та їхньої ідентичності в контексті відмінностей від інших етнічних груп в еміграції, що перегукується з вищезгаданою концепцію «стигматизації» Гофмана. Досліджено питання ідентичності, соціальної реальності, стигматизації та культурної самоідентифікації в контексті регіоналістики. Розглянуто концепцію ідентичності відповідно до Дж. Міда, П. Бергера і Т. Лукмана, що базується на ідеї культури соціуму. Підкреслено активну участь індивіда в загальній культурі соціуму та процес ідентифікації, в якому індивід усвідомлює свою групову приналежність та співвідносить свою індивідуальність зі системою цінностей і норм своєї групи. Звернено увагу на роль антропологічних факторів, таких як расова або національна приналежність у формуванні локальної ідентичності окремих регіонів. Наведено приклад різниці в сприйнятті ідентичності на Прикарпатті та Закарпатті як результат різних антропологічних та історичних умов. Проаналізовано поняття ідентичності в контексті національної та історичної пам'яті в дослідженнях П. Нора та Я. Ассмана зведено до аналізу співвідношення ідентичності з національною та історичною пам'яттю, яке сприяє створенню місць взаємодії та формуванню ідентичності певних соціальних груп. Наголошено на тому, що такі місця взаємодії стають символами ідентичності для соціальних суб'єктів. Висвітлено ідею, що сучасні зміни і постійна динаміка суспільства спонукають деякі соціальні групи до «поклоніння» минулому. Це «поклоніння» може бути схожим на ідеалізацію історії та сприяти сприйняттю минулого з ретроспективної точки зору. Тому, аналізуючи історію Покуття, підкреслено її важливу роль у формуванні ідентичності місцевих українців і їх еволюцію у сприйнятті державного життя. В дослідженні в рамках культурологічної регіоналістики розглянуто питання регіональної ідентичності і її відношення до локальних контекстів. Наголошується на тому, що регіональна ідентичність часто розглядається як локальна в порівнянні з державною і її адміністративним поділом, таким як області, землі та краї. Підкреслено важливість розуміння регіональної ідентичності як складного і культурно зумовленого явища, яке не завжди обмежується адміністративними кордонами та сприяє поглибленню нашого розуміння культурних регіонів. Констатовано, що культурний простір Покутського регіону не обмежується фізичним простором, а намагається повніше виражати і відображати себе в нематеріальному просторі. Наголошено на символічному характері просторовотериторіальної диференціації та її зв'язку з конструюванням регіональної ідентичності. Визначено, що географічний образ регіону грає важливу роль у формуванні регіональної самосвідомості та визначенні символічної цінності території. Такий підхід сприяє розумінню регіону як складного феномену, що об'єднує просторові, культурні та історичні аспекти. В дослідженні розглянуто питання локальної ідентичності регіону Покуття в контексті просторового повороту в культурології, концепція якого в сучасному суспільстві стає важливим аспектом культуротворення та ідентифікації, переважаючи над часом. В рамках концепту «Spatial Turn», глибоко досліджуваного Д. Бахман-Медік та Е. Саїдом, розглянуто, як культурна географія може вивчати локальну ідентичність через призму просторовості та вказує на можливі протиріччя між політичними та просторовими підходами. Звернено увагу на вплив культурного простору у формуванні ідентичності і розгляд взаємодії соціальних акторів у мережевому просторі локальної культури регіону. Також досліджено роль просторового впливу на формування ідентичності в контексті культурної географії та соціології, зосереджуючись на Галичині та імперському впливі на цей регіон. Завдяки цьому підкреслено, що у сучасному дослідженні ідентичності важливу роль відіграють персональні сенси та прихильності, які формують значення місць. В контексті «простору» розкрито концепцію «ментального картографування», яку просували Р. Доунз та Д. Стеа, а в контексті регіоналістики та національної історії досліджувала І. Колесник. Наголошено на тому, що регіональний простір створюється через уявлення та представлення індивідуальними жителями. Особлива увага приділяється ментальним мапам, які дають змогу сформувати узагальнене уявлення про те, як окремі індивіди та соціальні групи сприймають та інтерпретують ментальний простір. Розглянуто роль обрядовості у формуванні уявлення галичан про світ, а також в утриманні зв'язку між емігрантами та їхньою рідною батьківщиною, консолідації та збереженні національної ідентичності в іншокультурному просторі, яку досліджує Р. Голик. Досліджено вплив міжетнічної культурної відстані та світоглядної різниці на формування етнічних принципів політичної організації на західних територіях України впродовж тривалого періоду. Вказано на значущість семіотичної протилежності «свій – чужий» у контексті етноконфесійних проблем, культурних взаємовпливів та «міфології сусідства», яку досліджує вчений І. Монолатій. Розглянуто роль регіональних ідеологічних міфів у формуванні культурної ідентичності та сприянні позитивному сприйняттю певного регіону в свідомості місцевого населення. На прикладі праць М. Рябчука, О. Бойка та М. Гнатка з’ясовано що ці міфи виступають як частина локальної ідентичності та впливають на спосіб сприйняття та оцінки регіону. Висвітлено роль ідеологічних міфів у конструюванні історичної пам'яті та вплив їх на формування світосприйняття та системи цінностей суспільства. Вказано на важливість конструювання ідеологічних міфів для формування сучасного образу регіону та впровадження ідеї позитивних асоціацій стосовно нього. Доведено, що регіони визначаються культурними, соціальними, економічними та політичними відносинами і можуть включати різні часові періоди. Регіональні інститути, культура, медіа та адміністрація відіграють важливу роль у формуванні регіональної ідентичності шляхом створення «структур очікувань». Залучено семіотичний підхід щодо формування регіональної ідентичності Покуття, зокрема, роль символів, образів, топонімів, які виражають спільне минуле та різницю в ідентичності між різними групами. У контексті взаємозв'язку між індивідуальністю актора та формуванням простору, зокрема в контексті культури Покуття, зауважується, що індивідуальність людини є центральною одиницею будь-якого простору, і конструювання простору та вираження ідентичності неможливі без врахування постійних змін, що відбуваються в просторі під впливом історичних подій та традиційних асиміляцій. (З. Бауман). Акцентовано увагу на тому, що багато міст Покуття, які спочатку мали архітектурну одноманітність, зазнали впливу часу, радянської та модернової архітектури, що призвело до зміни їхнього антуражу та ідентичності, що ілюструє, як локальна ідентичність топонімів підпорядкована загальнодержавній ідентифікації та як зміни в історії можуть впливати на ідентичність конкретного місця. Висвітлено актуальні проблеми регіональної ідентичності в умовах полікультурності, де сучасний світ стикається з викликами, пов'язаними із втратою унікальних рис і впливом глобальних тенденцій на регіональні специфічні особливості. Дослідження регіону Покуття в якості прикладу некласичної культурології розширює розуміння культурних явищ і процесів. Цей підхід дозволяє відобразити різнобічність культурних реалій та їх вплив на ідентичність. Використання міждисциплінарний підхід, дозволяє розглядати культурні процеси з різних точок зору, враховуючи різноманітні фактори, що впливають на формування локальної ідентичності. Це сприяє отриманню більш повного та глибокого розуміння культурних взаємозв'язків у регіоні. Новизна дослідження полягає в тому, що вперше за допомогою залучення різноманітних міждисциплінарних підходів в межах культурологічної регіоналістики обґрунтовується ідентичність регіону Покуття як прикладу некласичного «культурного локусу», що дозволяє розширити розуміння культурних явищ та процесів у даному регіоні Східної Галичини. Перспективою подальших культурологічних досліджень є запропонований методологічно-дослідницький інструментарій, що може стати важливим внеском у розвиток сучасної наукової спільноти, спрямованої на розуміння та вирішення актуальних проблем культурної ідентичності.