Хорова творчість композиторів Донеччини кінця ХХ – початку ХХІ століть: традиція та виконавська інтерпретація

Abstract

Актуальність теми дослідження. Хорова творчість композиторів Донеччини кінця ХХ – початку ХХІ століть є важливою складовою сучасної української музичної культури, однак її художня цілісність, зв’язок із національною хоровою традицією та специфіка виконавського втілення залишаються недостатньо дослідженими. Одним із актуальних і перспективних напрямів вбачається зосередження уваги на традиції та виконавській інтерпретації хорового доробку композиторів регіону. Фокус на практичному аспекті дозволяє виявити особливості реалізації композиторського задуму, простежити способи його художнього втілення та визначити специфіку інтерпретації творів. Мета наукового обґрунтування – виявити жанрово-стильові риси хорової творчості композиторів Донеччини кінця ХХ – початку ХХІ століть, дослідити способи трансформації національно-культурної традиції в контексті сучасних композиторських практик та обґрунтувати принципи виконавської інтерпретації хорових творів Олексія Скрипника, Євгена Петриченка й Олександра Некрасова. Об'єкт дослідження – хорова творчість композиторів Донеччини кінця ХХ – початку ХХІ століть. Предмет дослідження – жанрово-стильова специфіка та виконавсько-інтерпретаційні засади хорових творів Олексія Скрипника, Євгена Петриченка та Олександра Некрасова. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному осмисленні хорової творчості композиторів Донеччини кінця ХХ – початку ХХІ століть. У роботі вперше: – виявлено провідні жанрово-стильові та образно-тематичні тенденції хорової творчості композиторів Донеччини кінця ХХ – початку ХХІ століть; – обґрунтовано виконавські підходи до інтерпретації хорових творів О. Скрипника, Є. Петриченка та О. Некрасова. Практичне значення роботи. Матеріали дослідження можуть бути використані у навчальних курсах історії української музики, хорової літератури, хорознавства, методики роботи з хором, а також у подальших розвідках, пов’язаних з означеною темою, та у практичній підготовці студентів-хормейстерів. У першому розділі розглянуто історико-культурні передумови формування музичного мистецтва Донеччини кінця ХХ – початку ХХІ століття та окреслено основні етапи становлення хорової традиції регіону. Особливу увагу приділено виявленню українських культурних витоків Донеччини, ролі фольклорної та духовної традицій, а також впливу історичних, соціокультурних та ідеологічних чинників на розвиток музичного середовища краю. Розглянуто діяльність професійних та аматорських хорових колективів, музично-освітніх осередків і представників локальної композиторської школи. У другому розділі досліджено хорову творчість Олександра Некрасова, Олексія Скрипника, Євгена Петриченка та визначено їх основні жанрово-стильові орієнтири. На основі аналізу обраних творів сформовано переконливу інтерпретаційну стратегію, встановлено способи переосмислення національної музичної традиції у сучасній хоровій творчості Донеччини та відтворено специфіку її втілення у виконавській практиці. У Висновках узагальнено результати дослідження хорової творчості композиторів Донеччини кінця ХХ – початку ХХІ століть та визначено її місце в загальноукраїнському музичному контексті. Встановлено провідну роль духовної та фольклорної традицій у формуванні жанрово-стильових та образно-тематичних засад творчості досліджуваних авторів. Обґрунтовано відповідні виконавські стратегії, що передбачають глибоке опрацювання музичного тексту.