Дебюссізм як складова модерністської культурної спадщини

Abstract

Дисертацію присвячено дослідженню персонально-стильового феномена дебюссізму та специфіки його інтеграції у процеси формування модерністської культурної спадщини кінця ХІХ – першої третини ХХ століття. Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю розмежування та систематизації наявних аксіологічних суджень та наукових підходів, уточнення поняттєвого статусу дебюссізму та визначення його співвідношення з естетичними закономірностями доби модернізму. Розгляд означеного феномена крізь призму конструювання культурної спадщини відкриває можливість комплексного осмислення проблематики у світових модерністських студіях та в українському музикознавчому дискурсі. Проведений аналіз джерел дав змогу виокремити комплекс музичних новацій Дебюссі, сформулювати авторську дефініцію поняття дебюссізму (найбільш комплексну серед наявних) та запропонувати періодизацію активності іменного феномена (що передбачає прижиттєвий і посмертний етапи) з метою поглибленого вивчення його впливу. Наголошено: вивчення дебюссізму як явища модерністської доби активує особливу проблематику, спільну для тих секторів естетики, культурології та мистецтвознавства, що зорієнтовані на дослідження західної художньої спадщини кінця ХІХ – початку ХХ століття: взаємозв’язок персонального та епохального. Довічне питання — митець впливає на епоху чи епоха формує митця? — може бути принаймні уточнене та сфокусоване завдяки дослідженню іменних феноменів. Тож на прикладі дебюссізму доходимо висновку, що атрибуція модерністської культурної спадщини, серед іншого, полягає у вияві таких індивідуальних новацій, які глибинно взаємодіють із універсальними тенденціями епохи. Перспективи опрацювання зазначеної проблематики сприятимуть глибшому розумінню історичної ваги та художньої цінності будь-яких персональних мистецьких внесків у світову культурну спадщину.