Західноєвропейська оркестрова музика в інтерпретації китайських диригентів: кроскультурний контекст

Abstract

Дисертацію присвячено вивченню особливостей інтерпретації китайськими диригентами сьогодення західноєвропейських оркестрових творів ХІХ − ХХІ століть у контексті проблеми кроскультурних мистецьких взаємодій. Визначено, що значні досягнення китайського виконавського мистецтва тісно пов’язані з масштабними соціально-політичними трансформаціями, які відбулися в країні наприкінці ХХ століття, а також з інтенсивними глобалізаційними процесами, які визначили культурний ландшафт сучасної епохи. Ці фактори сприяли тому, що за відносно короткий проміжок часу на світовій арені з’явилася плеяда талановитих китайських композиторів і виконавців, які демонструють надзвичайно високий рівень майстерності та глибоке художнє чуття, а концертні зали й оперні театри почали наповнюватися компетентною, освіченою аудиторією, що вимагає від музикантів високого рівня професійної підготовки. В рамках цього процесу надзвичайну роль відіграли європейські музичні традиції, які стали базисними для формування власне китайського музичного стилю як у композиторській, так і у виконавській діяльності. Мета дослідження – виявити специфіку інтерпретацій оркестрових творів європейських композиторів китайськими диригентами в контексті взаємодії різних культурних традицій. У дисертації вперше визначено статус європейської оркестрової музики в системі китайської культури сьогодення; окреслено роль провідних концертних установ у процесі інституалізації академічного виконавського мистецтва Китаю (Пекін, Шанхай, Сіань) та проаналізовані їх репертуарні показники; систематизовано наявні виконавські версії оркестрових творів європейських композиторів під орудою китайських диригентів; здійснено аналіз європейських оркестрових творів (Шоста симфонія Л. Бетховена, Четверта симфонія Й. Брамса, Adagietto з П’ятої симфонії Г. Малера, «Римський карнавал» Г. Берліоза, «Море» К. Дебюссі, «Пінії Риму» О. Респігі, Марш №1 ре мажор Е. Елгара, «Болеро» та «Alborada del gracioso» М. Равеля, «Till Eulenspiegels» Р. Штрауса, «Сontacts» К. Путца) в інтерпретації відомих китайських диригентів (Юй Луна, Люй Цзя, Ляо Брайана, Ху Юнʼяня, Ліо Куокмана, Юй Цзі, Лінь Дає, Цзін Хуан, Чжан Сян); розглянуто творчість китайських диригенток (Чжен Сяоін, Чжан Сян, Лу Тяньі) в контексті гендерної проблематики диригентської діяльності; уточнено зміст понять 4 «кроскультурна інтерпретація» та «західноєвропейська оркестрова музика» у контексті питань міжкультурної взаємодії в музиці. Доведено, що китайська диригентська інтерпретація європейської оркестрової музики у ХХ–ХХІ століттях не лише розширює виражальний горизонт локальної культури, але й актуалізує питання про нові моделі музичної комунікації, у яких живе мистецтво диригування стає символічним майданчиком самовиявлення нації в умовах глобалізованого світу.