Історія опери. Західна Європа. XVII-XIX століття

Abstract

Це перший український навчальний посібник, у якому розглядається історія опери та оперного театру країн Західної Європи XVII–XIX століть. Висвітлюються етапи та стадії оперного процесу, докладно аналізується творчість провідних оперних композиторів, виявляються жанрово-стильові риси ренесансної музичної драми, опери бароко та класицизму, простежуються видозміни та трансформації, притаманні оперному мистецтву романтичної доби. Значна увага приділяється також визначенню місця опери у загальнохудожніх процесах. Посібник складається зі вступного розділу та чотирьох основних історичних блоків. Вступ. Опера як синтез мистецтв (М. Р. Черкашина) — пропонує концептуальний погляд на оперу в трьох вимірах: як театр, як опера та як музика, що відповідає діалектичній тріаді «загальне — особливе — окреме». Розділ перший. Італійська опера XVII–XVIII століть та її роль у формуванні європейської оперної культури (Г. В. Куколь, І. Л. Іванова) — присвячений витокам жанру в Італії XVII століття та еволюції Неаполітанської оперної школи від бароко до класицизму. Розділ другий. Опера у Франції від Люллі до Ґретрі (М. Р. Черкашина) — висвітлює шляхи становлення та розвитку французької національної оперної школи й функціонування паризького оперного театру кінця XVIII — початку XIX століття. Розділ третій. Моцарт і європейський оперний театр XVIII століття (І. Л. Іванова) — охоплює оперний процес у Німеччині, Австрії та Англії, а також детально аналізує феномен Вольфганга Амадея Моцарта як першого універсального митця й ключової постаті класичної оперної спадщини. Розділ четвертий. Опера XIX століття як історичне явище і як фундамент сучасного оперного репертуару (М. Р. Черкашина, І. Л. Іванова) — присвячений «золотому віку» європейської опери: італійському романтизму (Дж. Россіні, В. Белліні, Г. Доніцетті, витоки творчості Дж. Верді); французькому театру, зокрема явищу «великої опери» (Е. Скриб, Д. Мейєрбер); німецькій романтичній опері та масштабним художнім концепціям Р. Вагнера і пізнього Дж. Верді; французькому оперному театру на межі століть. Автори відходять від застарілих стереотипів, переглядаючи роль жанру opera seria, творчий внесок Дж. Россіні та Д. Мейєрбера, а також специфіку поширення оперних моделей з основних центрів (Італія, Франція) у національні регіони. Опера аналізується не лише як композиторський текст, а й з урахуванням внеску лібретистів (зокрема П. Метастазіо), видатних співаків-виконавців, режисури та видовищно-декоративної машинерії. Автори свідомо мінімізували використання вузькоспеціальної музикознавчої термінології та традиційного аналізу нотних прикладів. Це робить матеріал зрозумілим не лише для професійних музикантів, а й для фахівців інших гуманітарних галузей. Видання розраховане на студентів, викладачів і науковців гуманітарних факультетів (музикознавців, театрознавців, культурологів, філологів), а також усіх, хто цікавиться історією музичного театру та європейської культури.