http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/129 Sat, 24 Oct 2026 22:50:28 GMT 2026-10-24T22:50:28Z http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/1196 Італійська оперна музика в концертній практиці китайських вокалістів: інтерпретаційні аспекти Лян Ліцзюань У дисертації досліджено італійську оперну музику ХІХ — початку ХХ століть у концертній практиці китайських виконавців. Центральним для роботи є інтерпретаційний ракурс, пов’язаний зі зміною виконавської ситуації. У такий спосіб оперний фрагмент (арія або сцена) виходить за межі театральної вистави та набуває самостійного концертного (камерного, студійного або медіатизованого) функціонування з перерозподілом музичнодраматургічних акцентів. Внаслідок такого перенесення арія/сцена звільняється від сценічності опери, зберігаючи лише пунктирний зв’язок із первинною драматургією, а її смислова енергія концентрується в якості голосу, його тембрі, диханні, артикуляції, фразуванні співака, мікродинаміці, у способі розгортання кульмінації, в акустичному балансі між солістом і супроводом тощо. Інтерпретація італійської оперної арії або сцени китайськими виконавцями виявляється складним кроскультурним процесом, у якому взаємодіють різні системи музичного мислення, вокальної технічності, драматургічної організації та естетичних уявлень про голос, а китайська виконавська практика усвідомлюється однією з форм сучасної культурної актуалізації європейського канону. Італійська вокальна школа та техніка bel canto утвердились як загальнопрофесійний стандарт академічного співу внаслідок поєднання кількох взаємоповʼязаних чинників (інституціоналізація вокальної підготовки; естетика кастратного мистецтва з культом технічно досконалого й темброво виняткового голосу; лінгвоакустичні властивості італійської мови з перевагою відкритих складів, превалентність голосних, мʼякими приголосними). Протягом поетапної еволюції від ранньоромантичної «номерної» структури (опери Дж. Россіні, В. Белліні та Г. Доніцетті) через драматичний реалізм Дж. Верді до веристської психологічності опер Дж. Пуччіні, Фр. Чілеа та Дж. Умберто принципи вокалізкації bel canto зберігли статус незмінної технічної матриці навіть попри кардинальні трансформації художніх орієнтирів. Саме це визначає й особливе місце італійського oперного репертуару в китайському музичному середовищі, де виконання арій з опер італійських композиторів функціонує одночасно і як художній акт, і як свідоцтво міжнародної виконавської легітимності. Засвоєння стандартів bel canto китайськими вокалістами є принципово складнішим, ніж механічне перейняття технічних прийомів. Певними перепонами у засвоєнні bel canto стають такі параметри, як тональна природа китайської мови, пентатонічне інтонаційне мислення, специфіка гортанної позиції та «пунктирна» риторична драматургія традиційного китайського співу. Одним із ключових теоретичних результатів дисертації є розробка концепції редукції як центральної аналітичної категорії для дослідження принципів існування оперного матеріалу в кроскультурному просторі. Редукція розуміється тут як поетапне зняття театральних шарів оперного твору, у результаті якого змінюється онтологічний статус образу та трансформується природа художньої комунікації. Типологізація існуючих форм репрезентації оперного твору відображає поступову редукцію сценічного контексту — від цілісної оперної вистави до фрагментарного цифрового контенту. У цьому контексті виділено інтегральну сценічну репрезентацію, що зберігає оперу як синтетичне ціле; просторову реконтекстуалізацію, пов’язану з перенесенням опери у відкриті або нетрадиційні простори, що послаблює театральну умовність, але водночас демократизує жанр і розширює його аудиторну доступність; сценографічну редукцію — формат концертного виконання, що передбачає збереження музично-драматичної цілісності твору або його великих фрагментів за умов вилучення декорацій, костюмів і повноцінної мізансцени, внаслідок чого смисловий акцент переноситься з театральної дії на вокально-виконавську репрезентацію; композиційну фрагментацію, що виявляється у виконанні окремих арій або сцен, які втрачають безпосередню сюжетну прив’язку й набувають самостійного концертного статусу як автономні вокальні артефакти; фактурну редукцію та камернізацію, пов’язану із заміною оркестрової тканини фортепіанним супроводом, що інтимізує оперний матеріал, оголює вокальну лінію та концентрує увагу на тембрових, артикуляційних і фразувальних нюансах; компілятивну форму, репрезентована альбомом, концертною програмою або плейлистом, де оперні фрагменти об’єднуються не первинною драматургією композитора, а виконавською концепцією, формуючи індивідуальний метасюжет співака та цифрову атомізацію, що становить найрадикальніший рівень редукції, за якого опера існує у вигляді коротких аудіовізуальних фрагментів, адаптованих до кліпового мислення, швидкої рецепції та медіатизованих форм культурного споживання. Wed, 09 Sep 2026 00:00:00 GMT http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/1196 2026-09-09T00:00:00Z http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/1195 Іберійська музична традиція в дзеркалі іспанської віолончельної музики першої половини XX століття (на прикладі мініатюри «Requiebros» Гаспара Кассадо) Подик, Олексій Метою дослідження є вивчення характеру запозичення елементів іспанського традиційного музичного мистецтва в творах композиторіввіолончелістів як ключового чинника формування музичної мови авторського твору. В роботі визначено основні традиційні жанри й стилі іспанської музики, які вплинули на розвиток професійної європейської музики; вивчено концепцію іспанського renacimiento, окреслену в теоретичних працях музикознавців (Ф. Педрель та його учні); досліджено присутність національного жанрового стилю в інструментальних творах іспанських композиторів, визначивши культурний контекст, в якому вони створювалися; з’ясовано вплив елементів народної вокальної та інструментальної іспанської музики на формування музичної мови віолончелістів - композиторів; проаналізовано мелодичні, ладо-гармонічні, фактурні, тембральні, динамічні, ритмічні та інструментально-виконавські особливості обраної для прикладу композиції для солюючої віолончелі Г. Кассадо; з’ясовано значення творів для віолончелі Пабло Казальса та Гаспара Кассадо в контексті формування академічного віолончельного репертуару. У результаті проведеного дослідження каталонського вектора в інструментальній музиці Іспанії кінця ХІХ – початку ХХ століття було встановлено, що процес формування національної музичної ідентичності відбувався в умовах глибоких соціокультурних трансформацій та активного пошуку власного художнього обличчя. Рух Ренасім’єнто став ключовим чинником культурного відродження, сприяв актуалізації фольклорних традицій і утвердженню каталонської ідентичності як важливої складової загальноіспанського мистецького процесу. Доведено, що становлення іспанської національної композиторської школи безпосередньо пов’язане з діяльністю Феліпе Педреля, який сформулював концепцію синтезу народної музики, історичної поліфонічної спадщини та сучасних європейських композиційних технік. Його ідеї отримали яскраве втілення у творчості Ісаака Альбеніса, Енріке Гранадоса та Мануеля де Фальї, які, кожен по-своєму, інтегрували фольклорні елементи у професійну музичну мову, забезпечивши вихід іспанської музики на міжнародний рівень. Tue, 23 Jun 2026 00:00:00 GMT http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/1195 2026-06-23T00:00:00Z http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/1194 Виконавська та педагогічна діяльність Лариси Остапенко у вокальному мистецтві України Анапріюк, Ліана Mon, 01 Jan 2024 00:00:00 GMT http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/1194 2024-01-01T00:00:00Z http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/1193 12 етюдів для альта-соло Ф. А. Хофмайстера у навчально-педагогічному та концертному репертуарі Скутська, Богдана Мета кваліфікаційної роботи – здійснити комплексний аналіз 12 етюдів для альта-соло Ф. А. Хофмайстера, визначити їх художню цінність та функціональну роль у навчально-концертній практиці. В роботі досліджено життєвий і творчий шлях Ф. А. Хофмайстера; проаналізовано художні та технічні особливості його 12 етюдів для альта-соло; здійснено порівняльний аналіз відомих аудіоверсій збірки; визначено функціональну роль етюдів Ф. А. Хофмайстера у навчально-педагогічному та концертному репертуарі альтиста. Для розкриття теми обрано методологічну базу, яка включає в себе наступні методи: історико-біографічний – у процесі вивчення загального корпусу оригінальних збірок етюдів для альта соло, а також обставин життєвого та творчого шляху Ф. А. Хофмайстера; структурного та інтонаційного аналізу – під час дослідження композиторського тексту 12 етюдів для альта-соло (з огляду на форму, гармонічні та ритмічні особливості тощо); виконавського аналізу – 4 інструментальні прийоми втілення авторського задуму та суто технічні завдання, які постають перед виконавцями цього твору. Tue, 23 Jun 2026 00:00:00 GMT http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/1193 2026-06-23T00:00:00Z