http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/139 2026-05-05T09:49:45Z http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/994 Темброобразна семантика ударних інструментів у творчості українських композиторів ХХ – початку ХХІ століття Шенько, Іван У роботі вперше здійснено системний аналіз темброобразної семантики ударних інструментів в контексті творчості українських композиторів, а також – її різнорівневу диференціацію. Розкрито сутність поняття темброобразу в контексті сучасної музикознавчої термінології; розглянуто види українського професійного та народного ударного інструментарію з огляду на їхню історично сформовану темброобразну семантику; досліджено особливості тембральної ідіоматики ударних інструментів, що виявляє себе як прихована програма у творчості сучасних композиторів; здійснено аналіз партій ударних інструментів у ряді творів вітчизняних композиторів та конкретизовано концептуальну роль їхньої тембральної палітри у передачі художнього змісту; визначено базові аспекти темброобразної семантики ударних інструментів у музиці українських композиторів ХХ – початку ХХІ століття. Аналітичним матеріалом дослідження слугували твори українських композиторів для або зі значущою участю ударних інструментів: Л. Ревуцький. Концерт № 2, F-dur, для фортепіано з оркестром (перша редакція, 1934); В. Годзяцький. «Домашні скерцо» для побутових предметів та фортепіано (1964–1965); Л. Колодуб. Симфонічна п’єса «Троїсті музики» (1974); Ю. Алжнєв. «Кахтир-концерт» для оркестру народних інструментів (2020). 2025-01-01T00:00:00Z http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/952 Музичні зв’язки України і Швейцарії: творчі постаті, особливості мистецької реалізації Шиліна, Марина У контексті сучасних геополітичних викликів міжкультурні зв’язки набувають особливого значення. Нині вони розцінюється як важливий засіб поглиблення міждержавного діалогу, зміцнення міжнародної солідарності та підтримки національної ідентичності. Один із найефективніших інструментів культурного впливу — музика як універсальна форма комунікації, здатна долати мовні, національні та ідеологічні бар’єри. Сьогодні в умовах виборювання Україною свободи, права на своє існування та виживання національної культури, ця тема має особливе значення. Нині як ніколи зростає підтримка України з боку європейської спільноти, політичних діячів усього світу. Помітно зросла зацікавленість українською культурою, її історичними й сучасними надбаннями. У цьому контексті по-новому усвідомлюються і реалізуються міжкультурні зв’язки й контакти різних країн з Україною, набувають нових форм музичні діалоги нашої країни з європейськими митцями. Зі зміцненням і поглибленням музичної комунікації і зв’язків із Польщею, Словаччиною, країнами Балтії, Францією, Італією, Німеччиною водночас помітне місце належить міжкультурним музичним зв’язкам України зі Швейцарією. Ці контакти охоплюють хронологічно відносно невеликий проміжок часу, пов’язаного зі здобуттям Україною незалежності. За останні двадцять років ці зв’язки, зокрема й музичні, позначені стабільністю мистецьких взаємин. Вони охоплюють спільні творчі акції, двосторонню участь у багатьох музичних фестивалях в Україні та Швейцарії, обмін досвідом фахівців, численні гастролі провідних виконавців. Попри наявний успіх і накопичений досвід, такі зв’язки ще майже не досліджені в сучасному українському музикознавстві. Є окремі наукові публікації, дописи в періодичній пресі, у яких зафіксовано ті чи інші факти, події з історії та сьогодення музичних взаємин обох країн. Матеріали, опубліковані в різних енциклопедичних і загально-історичних виданнях, стали важливою джерельною базою для подальшого наукового осмислення українсько-швейцарських музичних зв’язків. У цьому сенсі значну цінність мають матеріали, які віднайшов та оприлюднив відомий музикознавець Антон Муха [25; 26]. Вони становлять необхідне підґрунтя і стимулюють появу нових наукових студій з означеної проблеми. Виокремимо статтю Ірини Сікорської [37]. У ній авторка окреслює окремі приклади культурних зв’язків України та Швейцарія протягом останніх 200 років. Важливий джерельний матеріал наявний також в окремих статтях, у яких ідеться про музичне втілення теми Швейцарії у творчості українських композиторів. Останніми роками таку джерельну базу доповнено музично-критичними публікаціями оглядового характеру та інформацією про твори композиторів обох країн у виконанні українських і швейцарських музикантів, а також інтерв’ю з учасниками цих подій. Показово, що швейцарські мас-медіа також оперативно висвітлюють музичні акції та події за участі музикантів обох країн. Це викликає велике зацікавлення серед музично-творчої і наукової громадськості Швейцарії. Проте справжнє наукове висвітлення україно-швейцарських музичних зв’язків лише починається. Це пояснюється її складністю і значним обсягом матеріалів, розпорошеністю фактів та документів. Наразі ще недостатньо висвітлено значний комплекс проблем, що дають змогу системно вивчати шляхи і форми мистецької комунікації обох країн. Не досліджено, зокрема, рецепцію теми Швейцарії в українській композиторській творчості. Не зібрано й не систематизовано фактологічний матеріал щодо персональної діяльності учасників культурного діалогу, специфіки їхньої праці. А наявні факти потребують систематизації і наукового опрацювання. Значні труднощі в дослідженні означеної проблематики становлять відсутність спеціальної методології і методики вивчення музичних зв’язків України і Швейцарії. Зокрема, «розмитість» категоріального апарату, який перебуває на стадії формування. Отже, постає необхідність комплексного дослідження музичної комунікації України і Швейцарії. Усім цим визначено актуальність і наукову новизну магістерського дослідження. Об’єкт роботи — музично-комунікативне поле міжкультурного музичного діалогу України та Швейцарії. Предмет дослідження — музичні взаємини обох країн, відображені крізь призму різновекторної творчої діяльності українських і швейцарських митців. 2025-01-01T00:00:00Z http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/951 Формотворча роль фактури і тембру в сучасній акустичній та електронній музиці (на прикладі камерно-інструментальних творів Любави Сидоренко, Алли Загайкевич, Остапа Мануляка) Новицька, Тетяна У новій музиці фактура і тембр набули формотворчого значення. В умовах, за яких конструктивна ідея композиції полягає в експериментах зі звуком, розкритті його іманентних властивостей, тембр почали усвідомлювати як структурну одиницю, а фактура як спосіб координації голосів у часі та просторі стала рушієм формотворення. Завдяки розвитку технологій, що призвів до появи електронної музики в середині ХХ століття, значно розширилось уявлення про виражальні можливості звуку і підходи до роботи з ним, а відповідно змінилося й трактування фактури і, передусім, тембру. Принципи роботи з цими параметрами, сформовані в електронній композиції, певною мірою естраполювалися і на акустичну композиторську практику. Протягом кількох останніх десятиліть у західному музикознавстві активно розпрацьовується новітня теорія фактури й тембру, що пояснює функціонування цих формотворчих чинників у новій музиці: фактура й тембр розглядаються комплексно, пропонується актуальна класифікація фактурних типів, окреслюються напрями аналітичних підходів для дослідження фактури й тембру. В українському музикознавстві у радянський період у цій сфері досліджень тиражувались та розвивались, здебільшого, ідеї російських дослідників. Ця тенденція, певною мірою, продовжується і донині. З іншого боку, помітні спроби долучитися до західної музикознавчої оптики. Протягом останніх 30-ти років в Україні ще не створено власного ґрунтовного дослідження питань фактури й тембру в новій музиці, однак до цієї теми все частіше звертаються дослідники у статтях, окремих публікаціях, розділах теоретичних праць, при розгляді індивідуального стилю певного композитора. Особливо активно досліджується функціонування тембру в електронній музиці. Різноманітність підходів до оперування темброво-фактурними комплексами яскраво виявляється в камерно-інструментальній музиці. Сучасні українські композитори та композиторки доволі часто звертаються до сфери камерного ансамблю, зокрема, завдяки мобільності виконавського складу. Серед найцікавіших зразків в українській музиці, показових у питаннях роботи з фактурою і тембром — опуси Л. Сидоренко, А. Загайкевич та О. Мануляка. Творчість цих мисткинь/-ів репрезентує принципово різні підходи до оперування темброво-фактурними комплексами, втім, у творчості кожної/-го з них фактура й тембр відіграють провідну роль у формотворенні. Узагальнення, зроблені на основі аналізу обраних композицій, видаються репрезентативними для розуміння трактування фактури й тембру в сучасній музиці загалом. Утім, творчість цих композиторок/-ів досі залишається мало дослідженою (найбільше уваги в українському музикознавстві приділено серед них музиці А. Загайкевич — [4], [21], [33], [42], [43]). Твори, що складають аналітичний матеріал роботи, за винятком композиції О. Мануляка, ще не були розглянуті в українському музикознавстві. Необхідність апробувати основні ідеї західної теорії фактури й тембру в контексті малодослідженої сучасної української камерно-інструментальної музики, виявивши взаємозв’язки у роботі з цими чинниками в акустичній та електронній композиції, зумовлює актуальність дослідження. Об’єкт дослідження — камерно-інструментальна творчість сучасних українських композиторок Л. Сидоренко, А. Загайкевич та композитора О. Мануляка. Предмет дослідження — роль фактури й тембру у формотворенні в сучасній акустичній та електронній камерно-ансамблевій музиці. 2025-01-01T00:00:00Z http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/764 Вектори режисерських утілень репертуару українського музично-драматичного театру ХХІ століття Сініков, Віталій Визначено концепцію режисерських підходів до втілення репертуару в контексті його жанрово-стильових особливостей. Розглянуто інституціональне призначення музично-драматичних театрів України та їх різновиди в реаліях сьогодення, з’ясовано вплив регіональної специфіки на формування їх репертуарної політики. Досліджено регіональний репертуар музично-драматичних театрів України. Визначено особливості режисерських підходів до трактування українських і зарубіжних класичних та сучасних творів. Здійснено огляд власного мистецького доробку магістранта в Одеському академічному театрі музичної комедії імені Михайла Водяного. Виявлено індивідуальні режисерські підходи до втілення вистав різножанрового спрямування. Комплексно розглянуто проблематику сучасних режисерських інтерпретацій репертуару українських музично-драматичних театрів в умовах соціокультурних реалій 2000-2025-х років. Концептуалізовано проблематику репертуару сучасного українського музично-драматичного театру крізь призму режисерських тенденцій перших десятиліть ХХІ ст. Виявлено вплив регіональних особливостей на репертуарну політику музично-драматичних театрів України. Результати роботи можуть бути використані в інтерпретації різновекторних вистав музично-драматичних театрів України, у викладацькій роботі при підготовці режисерів означених інституцій, у дослідницькій діяльності в аспекті переосмислення репертуарної політики цих установ у відповідності до викликів XXI століття. 2025-01-01T00:00:00Z