http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/455 2026-05-04T23:32:29Z 2026-05-04T23:32:29Z Ільченко, Петро Ilchenko, Petro http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/1000 2025-10-01T00:01:35Z 2025-03-13T00:00:00Z

Режисерський аналіз драматургії оперного твору у світлі новітніх тенденцій розвитку музичного театру Ільченко, Петро; Ilchenko, Petro Розглянуто новітні тенденції розвитку музично-сценічного мистецтва, взаємозв’язок живого, практичного способу творення театрального процесу з методикою розвитку педагогічної науки, їх переплетінням та взаємозбагаченням. Досліджено пошуки нових форм інструментарію аналізу музичної драматургії оперного твору. Доповнено і уточнено здобутками, теорією і практикою режисерів, педагогів, теоретиків театральної справи. Проаналізовано трансформацію музично-драматургічного твору у сценічному прочитанні задуму автора, його ідейно-тематичного смислу, засобів драматургічної виразності, специфіки відображеного у творі життя. Окреслено важливість глибокого, перманентного взаємозв’язку автора і режисера, драматургії і сценічного видовища у розробці концепції майбутньої музичної вистави. Визначено структуру режисерського аналізу драматургії, змістовне наповнення її компонентів: обґрунтування вибору музичної драматургії проблемної тематики, історії написання та знакових сценічних утілень, ідейно-тематичної спрямованості, конфлікту, жанру, характеристики дійових осіб, композиційної побудови, специфіки відображеного у опері життя. Окреслено важливий в режисерському аналізі авторський контент, гармонізований із сучасними соціокультурними реаліями. З’ясовано умовність, поліфонічність, образність у визначені понять режисерського аналізу оперної драматургії. Використано досвід у царині аналізу музичної драматургії студентів магістратури кафедри музичної підготовки та музичної режисури НМАУ ім. П.І.Чайковського, їх сучасне бачення у засвоєнні розділу фаху, поєднаного з виробленими класичними методиками. Наголошена важливість співпраці режисера і диригента від початку роботи над постановочно-режисерським планом майбутньої оперної вистави до вироблення спільної художньої позиції і досягнення однодумності у постановочній роботі. Виявлено завдання режисерського аналізу: створення цікавого, парадоксального, самобутнього режисерського задуму майбутньої вистави, міцного фундаменту впливового і емоційно-хвилюючого видовища. Доведено, що аналіз об’єктивного пізнання суб’єктивної глибинної сутності драматургії має стати орієнтиром практично творчої роботи над створенням нової театральної реальності.; This article investigates contemporary trends shaping the development of musical theatre, focusing on the evolving relationship between live performance processes and the pedagogical frameworks that inform directorial practice. Particular attention is paid to the fusion of practical stagecraft with theoretical inquiry in the analysis of operatic dramaturgy. The study positions the director not only as a mediator of textual meaning but also as a creative force shaping new theatrical realities through interpretive strategies. Using opera as a case study, the article examines how dramatic texts and scores undergo transformation during the staging process. It interrogates the relationship between the composer’s authorial intent, the ideological and thematic dimensions of the work, and the materialization of these elements in performative space. Central to this inquiry is the collaboration between director and conductor, dramaturgy and spectacle — relationships that are fundamental to realizing a cohesive artistic concept in opera production. The research articulates a structured model of directorial analysis, outlining its key components: thematic relevance, historical context, precedent stage interpretations, conflict and genre analysis, character construction, formal architecture, and the socio-cultural resonance of the work’s content. Emphasis is placed on aligning the director’s conceptual vision with contemporary realities, allowing for both fidelity to the work and innovative reimagining. Furthermore, the study examines the layered and symbolic nature of operatic meaning-making, highlighting the role of polyphony — both musical and interpretive — in shaping stage narratives. Drawing on pedagogical practices and analytical exercises conducted with master’s students at the P. I. Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine, it illustrates how classical methodologies and current theatrical paradigms are synthesized in training future directors. This article affirms directorial analysis of opera as a critical, imaginative, and dramaturgically complex process — one that necessitates not only technical and theoretical rigor but also affective and conceptual engagement with the work. Ultimately, it positions such analysis as foundational to generating original, emotionally compelling productions that resonate with present-day audiences.

2025-03-13T00:00:00Z Ткачук, Володимир Tkachuk, Volodymyr http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/937 2025-08-29T00:00:55Z 2023-06-30T00:00:00Z

Формування асоціативного мислення майбутніх диригентів у процесі опрацювання музики театральних жанрів Ткачук, Володимир; Tkachuk, Volodymyr Досліджено специфіку роботи диригента над творами музично-театральних жанрів, визначено складові цього процесу та значення асоціативного мислення. Розглянуто специфіку жанру оперети, музичної комедії, яка полягає в тому, що головну роль у постановках вистав відіграє режисер, який вибудовує драматургічну концепцію вистави, а в більшості випадків є й автором сценарію. Звернено увагу на обов’язковому здійсненні постановчої роботи режисера в тісному контакті з диригентом, який відповідає за музичну складову вистави. Зазначено, що основи професійної майстерності диригента закладаються в процесі фахового навчання та закріплюються під час мистецької практики в музичних театрах. Зосереджено увагу на ролі театрального дійства у вихованні у майбутніх диригентів асоціативного мислення. Охарактеризовано специфіку роботи диригента в театрі оперети й оперному театрі засобом аналізу творчого досвіду видатних митців. Визначено роль асоціативного мислення диригента не тільки у психологічному (як мислення за допомогою образів та асоціацій) та мистецтвознавчому аспектах (як субфактор синтезу мистецтв), але і з соціологічної точки зору — як корпоративного мислення, що ґрунтується на міжособистісній взаємодії учасників творчого процесу, спільна діяльність яких спрямована на досягнення конкретного результату. Обґрунтовано необхідність творчої адаптації партитури для певного складу оркестру музичного театру. Висвітлено характер творчої взаємодії диригента з режисером, солістами, хором та оркестром. Окреслено проблемні аспекти мистецької практики студентів у музичному театрі та запропоновано шляхи їх подолання. Зосереджено увагу на творчих конкурсах як одному із засобів професійного становлення диригентів. Визначено чотири педагогічні умови та основні принципи формування асоціативного мислення студентів оперно-симфонічної спеціальності. Доведено значення асоціативного мислення як фахово необхідної якості диригента музичного театру. З’ясовано, що робота диригента музичного театру потребує сформованості комплексу професійних компетентностей (фахові уміння, музичні здібності, особистісні якості, індивідуально-психологічні особливості).; The specifics of the conductor's work on works of music and theater genres were studied, the components of this process and the importance of associative thinking were determined. The specifics of the genre of operetta, musical comedy, which consists in the fact that the main role in the productions of plays is played by the director, who builds the dramaturgical concept of the play, and in most cases is also the author of the script, is considered. Attention is drawn to the obligatory implementation of the stage work of the director in close contact with the conductor, who is responsible for the musical component of the performance. It is noted that the foundations of a conductor's professional skill are laid in the process of professional training and are consolidated during artistic practice in musical theaters. Attention is focused on the role of theatrical performance in the education of associative thinking in future conductors. The specifics of the conductor's work in the operetta theater and the opera theater are characterized as a means of analyzing the creative experience of outstanding artists. The role of the conductor's associative thinking is defined not only in psychological (as thinking with the help of images and associations) and art history aspects (as a subfactor of the synthesis of arts), but also from a sociological point of view — as corporate thinking based on interpersonal interaction of participants in the creative process, joint activity which is aimed at achieving a specific result. The need for creative adaptation of the score for a specific composition of the musical theater orchestra is substantiated. The nature of the conductor's creative interaction with the director, soloists, choir and orchestra is highlighted. Problematic aspects of students' artistic practice in musical theater are outlined and ways to overcome them are proposed. Attention is focused on creative competitions as one of the means of professional formation of conductors. Four pedagogical conditions and basic principles of formation of associative thinking of students of the opera and symphonic specialty are defined. The importance of associative thinking as a professionally necessary quality of a musical theater conductor is proven. It was found that the work of a musical theater conductor requires the formation of a set of professional competencies (professional skills, musical abilities, personal qualities, individual and psychological characteristics)

2023-06-30T00:00:00Z Троєльнікова, Людмила Troelnikova, Lyudmyla http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/935 2025-08-29T00:01:04Z 2023-06-30T00:00:00Z

Пісенний фольклор як базова компонента формування національно-культурного ареалу побутування українців Троєльнікова, Людмила; Troelnikova, Lyudmyla Здійснено теоретизування музично-фольклорних джерел національно-культурного ареалу побутування українців. Зазначено, що науковий аналіз фольклору виражає картину світу суб'єкта і систему його соціокультурних орієнтацій, дає можливість зрозуміти його трансформацію й історичну соціодинаміку, визначити основні системоформуючі смисли культури й національної культури зокрема. Акцентовано увагу на культурологічному осягненні сутнісного змісту категорій «національно-культурний простір», «фольклор» та «музичний фольклор», як тип народної художньої культури, в основі якого лежить етнічнонаціональна картина світу. З’ясовано, що, набуваючи досвіду, нація створює власну історію, що виступає творінням унікальних смислів, притаманних виключно її полю культури, якому властиві певні цінності, особливі правила інтерпретації. Обґрунтовано музичний фольклор як національний модус у традиційній культурі українців, який формує ціннісно-поведінкові орієнтири представників даної спільності. Визначено національно-етнічну картину світобачення та світосприйняття як єдину когнітивну орієнтацію, що є невербальним, імпліцитним вираженням розуміння членами кожного суспільства «правил життя», зумовлених соціальними, природними і надприродними силами. Охарактеризовано український музичний фольклор як тип культури, що виражає національну картину світобудови і ціннісно-нормативну систему життєдіяльності народу, національнокультурний ареал побутування українців. Розглянуто картину світу як уявлення про навколишню дійсність, особливість її сприйняття, які зумовлені єдністю суб'єктивних і об'єктивних умов і факторів формування національно-культурного ландшафту. Доведено значимість музично-фольклорного концепту у формуванні основних ціннісних орієнтирів української нації. Звернено увагу на науковому переосмисленні змісту традиційних концептів культуротворення в контексті його національного модусу. Представлено мистецтвознавчий аналіз музично-фольклорної складової в обрядодійствах українців.; The author proposes the theory that the national and cultural habitat of Ukrainians is determined by musical and folklore sources. It is noted that the scientific analysis of folklore expresses the subject's world picture and the system of his sociocultural orientations, provides an opportunity to understand the transformation and historical sociodynamics, to determine the main system-forming meanings of culture and national culture in particular. Attention is focused on the cultural understanding of the essential content of the categories "national-cultural space", "folklore" and "musical folklore" as a type of folk artistic culture, which is based on the ethnicnational picture of the world. It was found that, gaining experience, the nation creates its own history, which is filled with its own unique meanings, inherent exclusively to its field of culture, which is characterized by certain values and special rules of interpretation. Musical folklore as some national modus in the traditional culture of Ukrainians forms the value and behavioral guidelines of the representatives of this community. The national-ethnic picture of the worldview and understanding of the meaning of being is defined as a single cognitive orientation, which is a non-verbal, implicit expression of understanding by members of each society of the "rules of life" determined by social, natural and supernatural forces. Ukrainian musical folklore is characterized as a type of culture that expresses the national picture of the world structure and the valuenormative system of people's life, the national-cultural habitat of Ukrainians. The picture of the world is considered as a representation of the surrounding reality, a feature of its perception, which is determined by the unity of subjective and objective conditions and factors of the formation of the national-cultural landscape. The significance of the musical and folklore concept in the formation of the main value orientations of the Ukrainian nation has been proven. Attention is drawn to the scientific rethinking of the content of traditional concepts of cultural creation in the context of its national mode. An art-critic analysis of the musical-folkloric component in the rituals of Ukrainians is presented.

2023-06-30T00:00:00Z Рєпін, Павло Repin, Pavlo http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/934 2025-08-29T00:00:49Z 2023-03-28T00:00:00Z

Опера Ріхарда Штрауса «Саломея» у пошуку нового режисерського осмислення Рєпін, Павло; Repin, Pavlo Розглянуто актуальність звернення до теми Саломеї в реаліях нової хвилі експресіонізму на початку ХХІ століття. Проведено комплексний аналіз драматургічної, музичної, пластично-хореографічної, сценографічної складових сценічних утілень образу царівни іудейської в опері Ріхарда Штрауса «Саломея». Визначено методологію ключових аспектів дослідження: трактування образу Саломеї О. Уайльдом і Ріхардом Штраусом – порівняльно-аналітичний; особливостей музичної драматургії опери – жанровостилістичний; знакових сценічних утілень ХХІ століття – інтерпретаційний. Окреслено дві концепції обґрунтування основного конфлікту, що призвів до загибелі Пророка. Перша – політична – очікуванню іродіанами Месії зі своєї династії заважали пророцтва Іоанна Предтечі; друга – біблеїстична – відхилення образа Іродіади на Пророка за звинувачення її в кровозмішенні і пороках. З’ясовано схожість тексту лібрето опери Ріхарда Штрауса і п’єси О. Уайльда на тему Саломеї. Виявлено стильові відмінності між двома творами: у О. Уайльда – драма символічного напряму, у Ріхарда Штрауса – експресивно-психологічна музична поема. Проаналізовано драматургічну структуру опери, побудовану на вагнерівському принципі підпорядкування музичних, поетичних і сценічних елементів розвитку сюжетної лінії та переосмисленні лейтмотивізму в аспекті його індивідуалізації. Описано три версії втілення опери «Саломея» у постановці норвезького, німецького та українського режисерів, вирішені в естетиці постмодернізму з перенесенням часу і місця дії у сьогодення, іронічним ставленням до художніх образів персонажів, синтезуванням традиційних та інноваційних засобів виразності. Встановлено, що норвезькій версії більш притаманне застосування новітніх арт-технологій у формуванні художнього образу вистави; німецькій – створення психологічної драми із фрейдистським підтекстом; українській виставі за мотивами опери Ріхарда Штрауса «Саломея» властиве вирішення у стилі хай-тек. Окреслено перспективи подальших досліджень в аспекті інтеграції традиційного театру і сучасних мультимедійних технологій.; The author considers the relevance of the appeal to the Salome image in the realities of the new wave of expressionism at the beginning of the 21st century. The research was carried out with a comprehensive analysis of the dramaturgical, musical, plastic and choreographic, scenography components of the stage incarnations of Jewish princess image in Richard Strauss's opera "Salome". The author determined the methodology of the key aspects of the study: the interpretation of the image of Salome by O. Wilde and Richard Strauss, that provides a basis for conducting a comparative and analytical examinations. The study of musical dramaturgy peculiarities in this opera leads to a genre-stylistic analysis. The most significant stage incarnations of the 21st century relate to interpretive investigation. Two concepts of the justification of the main conflict that led to the death of the Prophet are outlined. The first concept is political, since the Herodians' expectation of a Messiah from their dynasty was hindered by the prophecies of John the Baptist; the second concept is biblical, it is the rejection of Herodias's image of the Prophet for accusing her of incest and vices. The author proved the similarity of the text of Richard Strauss's opera libretto and O. Wilde's play on the theme of Salome, but he found stylistic differences between the two works: O. Wilde's is a drama of a symbolic direction, Richard Strauss's is an expressive and psychological musical poem. As a result of the analysis, the author proves that the dramaturgical structure of the opera is built on the Wagnerian principle of subordinating musical, poetic and scenic elements to the development of the storyline and reinterpreting leitmotif in terms of its individualization. Three versions of the opera performance "Salome" staged by Norwegian, German and Ukrainian directors are described, they are solved in the aesthetics of postmodernism with the extrapolation of the time and place of action to the present, an ironic attitude to the operatic images of the characters, and the synthesis of traditional and innovative means of expression. It was established that the Norwegian version is more characterized by the use of the latest art technologies in the formation of the artistic image of the performance; German production gravitates to the creation of a psychological drama with Freudian undertones; the Ukrainian performance based on Richard Strauss's opera "Salome" has a hi-tech solution. Prospects for further research in the aspect of integration of traditional theater and modern multimedia technologies are outlined.

2023-03-28T00:00:00Z