Наукаhttp://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/1292026-04-17T02:05:39Z2026-04-17T02:05:39ZТеатри малих форм української традиції як феномен розвитку сценічного мистецтва ХХ–ХХI столітьКапітула, МаріамнаKapitula, Mariamnahttp://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/11352026-03-28T01:00:27Z2025-11-27T00:00:00ZТеатри малих форм української традиції як феномен розвитку сценічного мистецтва ХХ–ХХI століть
Капітула, Маріамна; Kapitula, Mariamna
Розглянуто причини появи, процес еволюційних видозмін театрів малих форм західноєвропейської традиції з поступовим виокремленням їх характерних ознак, репертуарної політики, синтезу засобів виразності, гедоністичної спрямованості. Проаналізовано вплив зарубіжних театрів малих форм на формування означених інституцій на теренах України у ХIХ столітті. Визначено відмінності вітчизняних інституцій в аспекті драматургічно-змістовної наповненості вистав. Розглянуто репертуарний контекст та уподобання глядацької аудиторії різних регіонів України дореволюційного (1917) періоду з наданням переваг у формуванні репертуарної політики означених інституцій. Виявлено докорінні видозміни в художньо-естетичних запитах нового глядача робочого походження з метаморфозами тематичної спрямованості вистав у нових соціокультурних реаліях. Висвітлено особливості становлення театрів малих форм на західноукраїнських землях до 1939 року з різновекторною спрямованістю репертуарної політики у контексті переосмислення класичного національного репертуару ХIХ століття. З’ясовано експериментальні пошуки нових моделей утілення вистав. Визначено концепт застосування української обрядовості як підґрунтя формування репертуару вітчизняних театрів малих форм. Схарактеризовано функціональне призначення звичаїв і обрядів українського етносу у контексті застосування календарних, сімейно-родинних, релігійних свят і традицій в репертуарних виставах камерних театральних форматів. Досліджено режисерський аспект сценічних утілень українських традицій у вітчизняних театрах малих форм загалом та Київського — «Дзеркала» зокрема з диференціацією репертуару за інтересами, запитами та уподобаннями різних вікових категорій: дитячо-юнацької, молодіжної, зрілої. Доведено, що обрядовість сприяє збагаченню сценічної мови, підсилює емоційний та смисловий вплив вистав, а також виконує важливу ідентифікаційну функцію, актуалізуючи національну культурну пам’ять глядача. Обґрунтовано режисерські підходи до інтерпретації поняття «театри малих форм», які диференціюються залежно від вікової аудиторії та її психологічних і естетичних потреб.; The reasons for the emergence and the process of evolutionary changes in the theaters of small forms within the Western European tradition are examined, along with the gradual identification of their characteristic features, repertoire policy, synthesis of means of expression, and hedonistic orientation. The influence of foreign small form theaters on the formation of these institutions in Ukraine in the 19th century is analyzed. Differences in domestic institutions in terms of dramaturgical and content-related aspects of the performances are identified. The repertoire context and the preferences of the audience in different regions of Ukraine during the prerevolutionary (pre-1917) period are considered, with a focus on the influence on the formation of the repertoire policy of these institutions. Fundamental changes in the artistic and aesthetic demands of the new working-class audience are revealed, with metamorphoses in the thematic direction of performances in new socio-cultural realities. The peculiarities of the development of small form theaters in the Western Ukrainian lands before 1939 are highlighted, with a focus on the varying directions of repertoire policy in the context of rethinking the classical 19th-century national repertoire. Experimental searches for new models of performance implementation are explored. The concept of applying Ukrainian ritualism as a foundation for the formation of the repertoire in domestic small form theaters is defined. The functional role of the customs and rituals of the Ukrainian ethnic group is characterized in the context of incorporating calendar, family, and religious holidays and traditions into the repertoire of chamber theater formats. The study examines the directorial approaches to staging Ukrainian traditions in domestic theaters of small forms, with particular attention to Kyiv’s "Dzerkalo" theater. It is proven that ritualism contributes to enriching the language of performance, enhancing the emotional and semantic impact of the performances, and serves as an important identification function, activating the national cultural memory of the audience. The in estigation substantiates directorial approaches to differentiating theatrical repertoires in accordance with the interests, needs, and preferences of various age groups, including children and adolescents, youth, and mature audiences.
2025-11-27T00:00:00ZЕкспериментальні пошуки нових форматів оперних вистав в епоху новітніх технологійКасьянова, ОленаKasyanova, Olenahttp://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/11342026-03-28T01:00:24Z2025-11-27T00:00:00ZЕкспериментальні пошуки нових форматів оперних вистав в епоху новітніх технологій
Касьянова, Олена; Kasyanova, Olena
Розглянуто вплив технологічної революції ХХІ століття на культуротворчу сферу загалом та музично-театральне мистецтво зокрема. Виявлено концепт колаборації фахівців різних сфер професійної діяльності в індустріальних театральних об’єднаннях задля експериментальних пошуків та впровадження нових високотехнологічних форматів оперних вистав нового покоління. Проаналізовано літературні та аналітичні джерела з появи різних модифікацій оперних творів у традиційних та нетрадиційних локаціях утілень, їх метаморфоз у цифровому просторі. Спроєктовано основні напрями дослідження, відображені в його завданнях, реалізація яких надала змогу зробити певні висновки. Доведено вплив стрімкого розвитку новітніх технологій ХХІ століття на появу форматів оперних вистав із узагальненою назвою «Інноваційна технологічна опера» із поділом на три окремі кваліфікаційні угрупування відповідно до технологій. Диференційовано формати інноваційної опери за напрямками відповідно до використання різних видів технологій: з цифровими технологіями складають — цифрова (Digital), кібер (Cyber-) та постцифрова (Post-Digital) опера зі специфічними відмінностями концепту їх реалізації; зі створенням різних технологічничних реальностей — VR, AR, MR, ХR, SR, HR-опера з відмінностями їх реалізації; з перформативно-комунікативними технологіями — імерсивна, інтерактивна, АІ — опера штучного інтелекту зі специфічними відмінностями комунікативного концепту. Відзначено гібридний характер певної кількості експериментальних форматів з уособленням специфічних ознак різних класифікаційних угрупувань з диференціацією за найбільш визначальним контентом їх реалізації; The article examines the impact of the 21st-century technological revolution on the cultural sphere in general and on musical and theatrical arts in particular. It explores the concept of collaboration among specialists from various professional fields within interdisciplinary theatrical associations aimed at the experimental development and implementation of new high-tech formats for next-generation opera performances. The study analyzes literary and analytical sources addressing the emergence of different modifications of opera works in both traditional and nontraditional performance spaces, as well as their transformations within the digital environment. The main directions of the research are outlined and reflected in its objectives, the implementation of which made it possible to formulate several conclusions. The study demonstrates that the rapid development of 21st-century technologies has contributed to the emergence of new opera performance formats collectively defined as “Innovative Technological Opera”. These formats can be divided into three distinct classification groups according to the types of technologies employed. The first group, based on digital technologies, includes digital, cyber, and post-digital opera, each characterized by specific conceptual approaches to their implementation. The second group is associated with the creation of various technological realities and includes VR, AR, MR, XR, SR, and HR opera, which differ in their modes of realization and audience experience. The third group is based on performative and communicative technologies and encompasses immersive opera, interactive opera, and AI opera (artificial intelligence opera), each distinguished by particular features of their communicative and participatory concepts. The study also highlights the hybrid nature of a number of experimental formats that combine features from different classification groups, with differentiation determined by the most defining technological and conceptual elements of their implementation.
2025-11-27T00:00:00ZСамоконтроль вокалістом процесу уявного проєктування художніх образів під час роботи над музичними творамиЯнхао, ЧеньYanhao, Chenhttp://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/11332026-03-28T01:00:15Z2025-11-27T00:00:00ZСамоконтроль вокалістом процесу уявного проєктування художніх образів під час роботи над музичними творами
Янхао, Чень; Yanhao, Chen
Розглянуто проблему усвідомленого уявного проєктування художніх образів вокалістом під час роботи над музичними творами в аспекті взаємодії складників його самоконтролю. З’ясовано, що художні образи вокаліста це цілісне динамічне, а не статичне утворення в його уяві з «забарвлених» асоціативно-художнім змістом конструктів музичних образів. Проаналізовано музичні образи, як цілісні уявні утворення нижчого порядку, які відображають трансформацію вокалістом нотного тексту в узагальнену звукову форму музичного твору з урахуванням індивідуальної емоційної реакції на її палітру звучання. Встановлено, що динамічна змінність асоціативно-художнього змісту кожного конструкту художніх образів в різних умовах прилюдної інтерпретації музичного твору щоразу викликає іншу (нову) емоційну реакцію слухачів на сприйняту інформацію. Висвітлено психологічні механізми усвідомленого проєктування їх більш удосконаленої функціональної моделі, яка здійснюється завдяки доповненню та когнітивній трансформації сприйнятої інформації на основі репрезентації асоціативних семантичних понять, відокремлених від реально сприйнятих ознак. Доведено, що: уявні художні образи вокаліста виступають джерелом нескінченного розвитку його виконавської майстерності; успішність проєктування вокалістом означеного виконавського феномену залежить від чіткості визначення конструктів художніх образів та їх уявних взірців; конструкти художніх образів вокаліста віддзеркалюють як вихідні, так і похідні показники, де перші відображають просторо-часову структуру й модально-інтенсивні ознаки, а другі — предметність, цілісність та узагальненість; взірцеві уявні конструкти означеного феномену також характеризуються вихідними та похідними показниками, але перші окрім просторово-часової структури віддзеркалюють змінність модально-інтенсивних ознак, а другі — нестійкість, фрагментарність та узагальненість їх ознак; проєктування художніх образів вокалістом розпочинається з визначення їх конструктів, які підлягають усвідомленій саморегуляції у процесі роботи над музичними творами.; The study examines the conscious process of the imaginary construction of artistic images by the vocalist during engagement with musical works, focusing on the interplay of the components of his self-monitoring. It has been established that a vocalist’s artistic images are holistic and dynamic mental formations rather than static constructs, consisting of musical-image elements enriched with associative and expressive content. These musical images are conceptualized as cohesive, lowerorder mental formations that reflect the vocalist’s transformation of the notated score into a generalized sonic representation of the work, incorporating the individual emotional response to the timbral and expressive palette of the music. It has been established that the dynamic variability of the associative and artistic content of each construct of artistic images under different conditions of public musical performance elicits a distinct (new) emotional response from the audience to the perceived information each time. The psychological mechanisms underlying the conscious construction of a more refined functional model of these images are elucidated, which occurs through the supplementation and cognitive transformation of the perceived information based on the representation of associative semantic concepts, abstracted from the directly perceived sensory features. It has been demonstrated that a vocalist’s imaginary artistic images serve as a source for the continuous development of his performance mastery. The success of constructing this performance phenomenon depends on the clarity of defining the constructs of artistic images and their mental prototypes. The constructs of a vocalist’s artistic images reflect both primary and derived indicators: the primary indicators represent spatiotemporal structure and modal-intensity features, while the derived indicators capture objectivity, integrity, and generalization. Similarly, the prototypical mental constructs of this phenomenon are characterized by primary and derived indicators; the primary indicators, in addition to spatiotemporal structure, reflect the variability of modal-intensity features, whereas the derived indicators reveal instability, fragmentation, and generalization of their attributes. The process of constructing artistic images by the vocalist begins with defining these constructs, which are subject to conscious self-regulation during work on musical material.
2025-11-27T00:00:00ZСкладність виконавських завдань як детермінанта емоціогенних умов концертно-сценічної діяльності піаністаФань, УFan, Wuhttp://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/11322026-03-28T01:00:24Z2025-11-27T00:00:00ZСкладність виконавських завдань як детермінанта емоціогенних умов концертно-сценічної діяльності піаніста
Фань, У; Fan, Wu
Розглянуто проблему естрадного хвилювання піаніста у процесі концертно-сценічної діяльності. З’ясовано, що виконання піаністом будь-яких ускладнених завдань під час прилюдної інтерпретації музичних творів детермінує емоціогенні умови, які можуть призвести до появи у нього негативного виду естрадного хвилювання, тобто: викликати емоційний стан остраху, апатії чи навіть паніки, що, в свою чергу, спричиняє низьку результативність відтворення навіть якісно засвоєної інформації. Запропоновано концептуальний підхід до класифікації ускладнених виконавських завдань для піаніста. Висвітлено специфіку впливу таких завдань на прояв певного виду естрадного хвилювання піаніста у процесі прилюдної інтерпретації музичних творів. Встановлено, що така властивість піаніста як «психологічна стійкість до негативного впливу емоціогенних умов на прояв естрадного самопочуття» може забезпечити якісне виконання ним ускладнених завдань у процесі прилюдної інтерпретації музичних творів. Охарактеризовано зміст та структуру означеної властивості піаніста. Доведено, що психологічна стійкість піаніста до негативного впливу емоціогенних умов на якісне виконання ним ускладнених завдань досягається у процесі розвитку професійної майстерності митця завдяки: сформованим «уявним» варіантам «відповіді» на негативну дію стрес-факторів, що детермінують появу емоціогенних умов у процесі концертно-сценічної діяльності; набутому такому загальному психофізіологічному стану організму, який забезпечує швидку та надійну активацію відповідної інформації у довгостроковій пам’яті піаніста; розвитку його вольових якостей з їх пріоритетністю в загальній системі саморегуляції естрадної поведінки в емоціогенних умовах концертно-сценічної діяльності; «набуттю концертної форми» систематичною прилюдною інтерпретацією музичних творів.; The study addresses the issue of stage anxiety in pianists during concert and performance activities. It has been established that performing any complex tasks in the context of public interpretation of musical works determines the emotional conditions that may lead to the emergence of negative forms of stage anxiety, namely, inducing emotional states of fear, apathy, or even panic, which in turn result in reduced performance effectiveness, even for material that has been well learned. A conceptual approach to the classification of complex performance tasks for pianists is proposed. The study highlights the specific influence of such tasks on the manifestation of particular types of stage anxiety in pianists during public musical performance. It is established that a pianist’s trait, defined as “psychological resilience to the negative impact of emotion-inducing conditions on stage well-being,” can ensure high-quality performance of complex tasks during public interpretation of musical works. The content and structure of this pianist’s trait are characterized. It is demonstrated that a pianist’s psychological resilience to the negative impact of emotion-inducing conditions on the high-quality performance of complex tasks is developed through the cultivation of professional mastery. This is achieved by: the formation of “mental” strategies or “responses” to the negative influence of stress factors that generate emotion-inducing conditions during concert and stage activities; the attainment of a general psychophysiological state that ensures rapid and reliable activation of relevant information stored in long-term memory; the development of volitional qualities, prioritized within the overall system of self-regulation of stage behavior under emotioninducing conditions; and the acquisition of a “performance-ready form” through systematic public interpretation of musical works.
2025-11-27T00:00:00Z